Методична робота
Кредо педагогічного колективу «Перетворимо кожен день перебування дитини в садочку на казку»
Науково-педагогічна проблема:
Розвиток мовлення дітей, як основа для повноцінного гармонійного та збалансованого розвитку особистості.
Про організовану і самостійну діяльність дітей в ДНЗ
Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Впевнений старт" передбачає зміни підходів до організації життєдіяльності дітей, яка має бути насиченою цікавим змістом їхнього буття разом з дорослим у спеціально створеному розвивальному просторі.
Під змістовним буттям слід розуміти повноцінне проживання дитиною кожного дня, коли максимальною мірою задовольняються фізіологічні, пізнавальні, духовні, естетичні, комунікативні та інші потреби, запити, інтереси з урахуванням бажань, можливостей, здібностей і нахилів малюка. Освітній процес має домірно включати різні види дитячої діяльності, адекватні вікові вихованців, передусім ті, в межах яких формуються важливі вікові новоутворення і які сприяють подальшому розвитку кожної маленької особистості в усіх сферах життєдіяльності. Для реалізації цих завдань педагог має вільно володіти багатим арсеналом організаційних форм, засобів, методів і прийомів впливу на вихованців. Дитяча життєдіяльність передбачає педагогічно виважене поєднання таких типів діяльності дошкільників: організована та самостійна (вільна).
ОРГАНІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ Вона включає ті форми освітньої роботи, через які під безпосереднім керів-
ництвом педагога, за його участі вихованці залучаються до різноманітних
видів специфічної дитячої діяльності. Зокрема:
- ігрової (проведення дидактичних, рухливих, конструкторсько-будівель-
них ігор, драматизацій тощо);
- навчально-пізнавальної (заняття, гурткова, індивідуальна робота,
спостереження та екскурсії у соціум і природу, пізнавально-розвивальні
бесіди, дидактичні ігри, елементарні досліди й дитяче експериментування
у повсякденному житті);
- трудової (індивідуальні й групові трудові доручення, чергування, колекти-
вна праця тощо);
- художньої (образотворчі, музичні, літературні заняття, художня праця,
розваги, свята, гуртки художньо-естетичного циклу, індивідуальна робота
тощо);
- комунікативно-мовленнєвої (спеціальні мовленнєві заняття, бесіди,
розмови на особисті та спільні теми, створення й розв'язання певних
ситуацій спілкування, індивідуальна робота в повсякденні, цілеспрямо
ване залучення дітей до спілкування під час усіх форм організації
життєдіяльності);
- рухової (заняття з фізичної культури, музики, різні форми організації
дитячої праці, рухливі ігри у повсякденному житті, фізкультурні свята,
розваги, ранкова і після денного сну гімнастики, фізкультурні хвилинки,
паузи тощо).
Невід'ємна складова повноцінного буття дошкільника - організовані
дорослими побутові процеси: вдягання-роздягання, умивання, прийом
їжі, вкладання на сон, піднімання після сну тощо. Як і під час інших
організованих форм життєдіяльності, з дорослішанням та набуттям
певного досвіду дитина стає дедалі самостійнішою, ініціативнішою,
відповідальнішою у різних побутових справах, хоча педагог безпосередньо
скеровує, спрямовує її дії.
Будь-яка організована діяльність характеризується тим, що педагог
заздалегідь продумує мету, час, місце, умови, хід проведення тієї чи
іншої форми роботи, потрібний для цього матеріал, обладнання, її зв'язок
з іншими формами організації життєдіяльності, а також передбачає
можливі дії дітей, форми впливу на них та очікувані результати.
За сучасним трактуванням організована діяльність ґрунтується на засадах
партнерства, співробітництва педагога з колективом вихованців,
підгрупою та окремою дитиною, а також дітей між собою з урахуванням
їхніх вікових, індивідуальних можливостей та потреб розвитку.
В організованій дитячій діяльності формується фонд "можу" (знання,
уміння, навички) та скеровується формування фонду "хочу" кожного
малюка (його потреб, інтересів, ставлень, запитів тощо). Організована
діяльність є також основою для розгортання на належному змістовому та
організаційному рівнях дитячої діяльності самостійного, вільного типу,
сприяє розвитку важливих базових якостей особистості дитини - орга-
нізованості, відповідальності, працелюбності, самовладанню,
спостережливості, креативності. Значення цього типу діяльності
зростає у зв'язку з підготовкою дошкільника до" переходу на новий
соціальний щабель, до нової соціальної ролі школяра, учня, до шкільного
навчання й шкільного життя з його розмаїтою системою ділових взаємин.
Сформовані в дошкільний період досвід участі в організованій діяльності,
домірно регламентованій вимогами педагога і ролями інших дітей, навички
довільного керування власними діями та підпорядкування свого "хочу"
і "можу" новому фондові "треба" - запорука успішного входження
старшого дошкільника у шкільне життя.
Форми такої освітньої роботи в дошкільному закладі не повинні бути
жорстко регламентовані у часі: їх можна поміняти місцями в розпорядку
дня, перенести на інший день, скоротити чи відвести більше часу на їх
проведення - залежно від конкретної ситуації: по-годних умов, затримки
із завершенням попередньої форми, настрою, інтересів та бажань дітей,
непередбачених подій тощо. Варто уникати зайвої задидактизованості,
приділяти розвивальним та виховним завданням не менше уваги, ніж
навчальним.
З огляду на вимогу часу - посилити значення освіти дітей старшого
дошкільного віку як підготовчого етапу до організованої, системної
загальної середньої освіти - важливо забезпечити впродовж усього
дошкільного дитинства організовану життєдіяльність дітей разом з
дорослими у створеному для цього розвивальному просторі. При цьому
обов'язковим є включення зазначених вище видів дитячої діяльності:
ігрової, навчально-пізнавальної, трудової, комунікативно-мовленнєвої,
художньої, рухової. В освітній роботі з 5-річними дітьми увага
акцентується на використанні потенційних можливостей організованої
ігрової, навчально-пізнавальної і трудової діяльності. Важливими при
цьому є систематичне спілкування дітей з дорослими та між собою як
умова успішного формування життєвої компетентності в усіх сферах та
видах діяльності, художня творчість як спосіб самовираження й розвитку
креативності особистості, а також активна рухова діяльність як чинник
запобігання гіподинамії, оптимізації обмінних процесів у дитячому
організмі й стимуляції розвитку та зміцнення всіх його органів і систем.
Організована ігрова діяльність дошкільників
Організована ігрова діяльність дошкільників посідає особливе місце у
системі організованих освітніх впливів, оскільки власне ігрова діяльність
- провідна упродовж усього дошкільного періоду. Саме в ігровій
діяльності відбуваються найважливіші зміни в дитячій психіці: виникають
визначальні для успішного розвитку новоутворення, максимально проявля-
ються психічні властивості й процеси, розвиваються ключові риси характе-
ру, започатковуються базові особистісні якості, відбувається становлення
образу "Я". Ігрова діяльність дошкільників - основа для виникнення інших
специфічних видів дитячої діяльності, які пізніше відокремлюються від гри
і набувають самостійного значення, наприклад, праця, учіння, художня
творчість.
Організована ігрова діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі
передує розгортанню самостійних ігор. її, як і інші види організованої
діяльності, частіше ініціює та скеровує педагог, проте вона може виникати
із самостійної гри, якщо потребує втручання і прямої участі самого
вихователя через те, що дітям бракує досвіду самоорганізації, планування
ігрових дій, знань правил гри, способів урегулювання конфліктів або
подальшого розгортання сюжету тощо. Завдяки керівній ролі педагога,
поданим ним зразкам ігрових дій та налагодження партнерських взаємин
з усіма учасниками гри поступово формується ігровий досвід, що згодом
дасть дітям можливість грати автономно, керуючись власними бажаннями,
ініціативами, внутрішніми спонуканнями, симпатіями, творчими задумами,
прийомами соціальної взаємодії з однолітками тощо.
Організовуючи гру, вихователь дбає про створення та оснащення
ігрового простору з урахуванням віку дітей, їхніх інтересів, ігрових
уподобань, визначає і застосовує прийоми залучення до гри, зацікавлення
нею дітей, поясненняходу, правил гри та дій учасників, розподілу
ролей та ігрової атрибутики, спрямування та коригування ігрових дій
вихованців та їхніх стосунків у процесі гри та оцінювання індивідуальних
досягнень дітей, відмічає позитивні або негативні прояви у їхніх взаєминах,
поведінці.
Організоване проведення будь-якої гри потребує ретельної попередньої,
підготовчої освітньої роботи з метою створення у дітей необхідного й
достатнього запасу уявлень про світи природи, культури, людей і власного
"Я", вироблення навичок компетентної поведінки. За цієї умови діти
швидше зрозуміють зміст гри та поради педагога, оскільки будуть уже
внутрішньо готові до прояву своєї компетентності через гру. Тому в
календарних планах освітньої роботи з дітьми різного віку має
відображатися чітка система підготовки до ігрової діяльності як
організованої, так і самостійної: спостереження, екскурсії, розглядання
творів образотворчого мистецтва, читання художньої літератури,
перегляд діа-, мульт-, кінофільмів, прослуховування аудіозаписів, бесіди і
розповіді вихователя у повсякденному житті, заняття різного змістового
спрямування, систематична участь дітей у різних організованих
вихователем формах роботи і видах діяльності.
Види ігор
В освітньому процесі дошкільного навчального закладу організована
ігрова діяльність дітей включає різні види ігор.
Ігри з правилами (дидактичні, рухливі) здебільшого потребують
організованого проведення, адже наявність у них чітких правил
регламентує дії дітей, чим і визначається керівна функція педагога.
Дидактичні й рухливі ігри мають конкретну мету, що дає змогу
інтегрувати їх у різні форми організованої навчально-пізнавальної, рухової,
мовленнєвої, навіть художньої діяльності. Наприклад, ці види ігор широко
застосовуються на заняттях та під час індивідуальної роботи з фізичного,
пізнавального, мовленнєвого, художньо-естетичного розвитку;
фізкультурних, музичних, літературних свят і розваг, походів та екскурсій,
спостережень. Ними варто також насичувати прогулянки, ранкові
прийоми, вечірні години як окремими формами організованої діяльності
дітей чи то в груповому приміщенні, чи то на свіжому повітрі.
Організовані дидактичні та рухливі ігри слід узгоджувати з певним
етапом навчання дітей. Так, рухливі ігри доцільні на етапі закріплення та
автоматизації рухової навички, дидактичні - на етапах поглибленого
вивчення матеріалу, закріплення, узагальнення, систематизації знань.
У планах роботи вихователя має передбачатися періодичне повторення
цих видів ігор, внесення у них варіативних змін та ускладнень стосовно
правил, ігрових дій чи рухів, очікуваних результатів, використання
посібників та обладнання, кількості учасників тощо.
Творчі ігри (сюжетно-рольові, театралізовані режисерські та драматизації,
конструкторсько-будівельні) є різновидом вільної, самостійної діяльності
дітей, яка здійснюється з дитячої ініціативи і є проявом самостійності,
креативності дошкільників. Тут важливо враховувати, що творча гра
проходить свій шлях становлення від елементарних маніпуляцій з
предметами до предметно-ігрових дій і далі - до творчої гри, в якій діти
самостійно створюють задум, розгортають сюжет, розподіляють і
виконують взяті на себе ролі, регулюють ігрові та реальні міжособистісні
стосунки, оцінюють досягнуті результати. І Завдання педагога - сприяти
своєчасному просуванню творчої гри на цьому шляху. Без організованих
прямих і непрямих педагогічних впливів та домірної участі самого доросло
го у творчій грі дітей перехід від одного етапу розвитку творчої гри до
іншого, вищого, затримується або й не відбувається. Особливі труднощі
виникають у розвитку змісту творчої гри. Якщо педагог зовсім не
організовує її, а пускає на самоплив, покладаючись
тільки на самодіяльність вихованців, то зміст такої гри і рівень дій дітей у
ній не прогресують.
Наприклад, навіть старші дошкільники можуть у сюжетно-рольових
іграх виконувати лише певні дії з іграшками, наслідуючи окремі дії людей
згідно з узятою роллю, як 3-річні малюки, і не вміють відтворити стосунки
між дорослими та дітьми, а тим більше - правила суспільної поведінки та
суспільні стосунки між людьми. Такі примітивні ігрові прояви не сприяють
досягненню розвивального, виховного, навчального ефекту творчої гри.
До затримок розвитку творчої гри може призвести й неправильне,
некероване наповнення предметно-ігрового середовища іграшками,
атрибутами. Завважимо: у групах для дітей раннього і молодшого
дошкільного віку має бути широкий асортимент іграшок і по кілька штук
однакових, оскільки вони для цих дітей- відправна точка творчої гри; у
старших дошкільників уже не іграшка визначає зміст гри, а, навпаки,
творчий задум і зміст гри визначають добір іграшок. Тому в старших
групах не варто мати багато однотипних іграшок, адже їх надлишок може
притупляти ігровий інтерес, обмежувати дитячу уяву, винахідливість, що
розвиваються при використанні для творчої гри предметів-замінників.
Міра самостійності дітей у творчих іграх залежить від вікових
можливостей, обсягу знань дітей про навколишній світ, особистого
досвіду їх комунікації, індивідуальних особливостей характеру, темпів
загального розвитку та інших чинників. Самостійність формується
поступово, тож і самостійна творча гра не виникає одразу. Дітей треба
навчати обирати тему, формувати предметно-ігрове середовище,
розвивати сюжет чи план гри, розподіляти ролі чи обов'язки, реалізовувати ігрові
образи, знаходити можливості виходу із конфліктних чи спірних ситуацій
тощо. У календарних планах зазначаються форми і прийоми підготовки
дітей до творчих ігор, безпосереднього впливу на їхній зміст, відомості про особисту
участь педагога в ігровому процесі.
Отже, в організованій ігровій діяльності важливо забезпечити активну
позицію кожній дитині, стимулювати розвиток її творчих здібностей,
формувати стійкий інтерес до пізнання навколишнього світу і себе в
ньому, оволодіння різними видами діяльності.
Методичні рекомендації щодо проведення Тиждня безпеки дитини
Перехід дошкільної освіти до особистісно-орієнтованої моделі вимагає переосмислення змісту, критеріїв оцінювання ефективності освітньої діяльності, орієнтації педагога на визначення пріоритету виховання у формуванні особистості дитини дошкільного віку. Ці зміни відображено у принципово новому документі дошкільної освіти - базовому компоненті, який, поряд з іншими завданнями, має на меті забезпечення достатнього рівня психофізичного розвитку та необхідної компетенції дитини для безпечного перебування у навколишньому середовищі.
Відповідно до вимог директиви начальника Цивільної оборони прем'єр - міністра України від 10 злотого 2000 р. №2-дск та вказівок Міністерства освіти і науки України від 21 жовтня 2000 року №1/9 - щодо підготовки учасників навчально-виховного процесу до захисту та дій в умовах надзвичайних ситуацій, з метою поліпшення якості організаційної практичної і навчальне - виховної роботи у дошкільних закладах України по забезпеченню безпеки у надзвичайних ситуаціях, започатковано проведення щорічно у травні "Тижня безпеки дитини", що має за мету:
- поліпшення якості роботи з дітьми у дошкільних закладах з
питань особистої безпеки та захисту життя у надзвичайних ситуаціях;
- удосконалення теоретичних знань і практичних навичок
педагогічних працівників дошкільних закладів з питань захисту та дій в
умовах надзвичайних ситуацій;
- пропаганду кращого педагогічного досвіду з проблем виховання
та організації заходів із запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
Критерії оцінки "Тижня безпеки дитини"
1. Стан організації виховання і навчання дітей з питань особистої безпеки та захисту життя і здоров'я у надзвичайних ситуаціях.
1.1.Планування та проведення навчально-виховної роботи з
стереотипів поведінки під час надзвичайних ситуацій. Формування у
дітей уявлень про можливі небезпеки природного та техногенного характеру та їх відпрацювання.
1.2.Ознайомлення дошкільнят під час екскурсій, прогулянок,
ігор, розваг та інших виховних моментів з причинами надзвичайних
ситуацій з метою усвідомлення дітьми цінності свого життя та здоров'я,
гуманного ставлення їх до людей, які потрапили у біду.
1.3.Забезпечення дітей у групах ігровим матеріалом (тематичні ігри та іграшки, атрибути для творчих ігор з елементами безпечної поведінки тощо), які б дали змогу відпрацювати стереотипи поведінки в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій.
1.4.Проведення заходів пропагандистського характеру з питань надзвичайних ситуацій та захисту від наслідків. Пропаганда серед батьків та залучення їх до заходів з питань захисту життя та здоров'я дітей під час надзвичайних ситуацій.
1.5 .Оснащення посібниками, навчально-методичними матеріалами, використання території дошкільних закладів з метою закріплення навичок поведінки у дітей в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій.
Подальша розробка та реалізація планів підготовки та проведення "Тижня безпеки дитини" не носить суворо регламентованого характеру, а залежить від місцевих умов, традицій, природно техногенних особливостей територій і рівня педагогічної роботи дошкільного закладу, професіонального досвіду, творчих здібностей вихователів та підготовленості дітей.
У загальну частину плану тижня безпеки, як правило, включаються:
- відкриті заняття, вікторини, змагання, комбіновані естафети для дітей;
- відпрацювання дій за картками, інструкціями можливих
ситуацій;
- огляди, конкурси на кращу наочну агітацію;
- перегляд театралізованих вистав;
- проведення заходів пропагандистського характеру;
- перелік робіт щодо вдосконалення матеріальної бази з цивільного захисту дітей і персоналу, підтримки санітарних умов та пожежної безпеки, організація підсумків "Тижня безпеки дитини".
Під час проведення "Тижня безпеки дитини" традиційні навчальні заняття збагачуються сюжетно-правовим змістом (групові ігри, виконання вправ
загального характеру, ігри драматизації з музичним супроводом тощо).
Поряд із сюжетно-рольовими іграми, де діти вчаться орієнтуватися у світі природи, техніки, людей, значне місце при проведенні займають дидактичні ігри, що дозволяють більш
спрямовано керувати поведінкою дітей. Ігровий характер таких занять забезпечується введенням елементів сюжету, яскравістю та привабливістю матеріалів, постановкою завдань.
Вихователі вчать дітей знаходити істину шляхом запрошення їх до обговорення та направленими питаннями підводять до відповіді.
Велику зацікавленість викликає у дітей взаємне відвідування у групах занять, вікторин, змагань, виступів самодіяльних артистів, виставок дитячих робіт.
Педагог за допомогою вірного підбору методів і прийомів керує дитячою діяльністю, поглиблює позитивні взаємовідношення дітей, розвиває чуйність, милосердя, гуманне ставлення
до людини, збагачує емоційні враження під час відпрацювання стереотипів поведінки в умовах загрози та виникнення НС. Декілька слів щодо психологічної готовності дітей сприймати навчальний
матеріал про небезпеки та практичного відпрацювання дій.
Практика засвідчила, що екстремальна поведінка людей у більшості визначається фізіологічне нормальним явищем жаху. Він сприяє екстреній мобілізації фізичної та психічної
напруги, що необхідна для самозбереження. А при плануванні занять з дітьми вихователям слід додатково враховувати "вікові" жахи, які властиві дошкільнятам та базуються на високій емоційності,
малому досвіду життя і великому уявленні.
Обережна корекція емоціональної готовності дитини до реакції жаху відбувається за умови активного збагачення знань дитини про предмети, явища природи, світу людей і їх
взаємовідношень, формування звички до ситуацій, в яких вони можуть виникнути.
Коли ситуація не таїть в собі елементів несподіванки, тоді незрозумілих і тим лякаючих явищ біля дитини стає менше.
Oкрім заходів що організуються безпосередньо вихователем, під час "Тижня безпеки дитини" обов'язково створюються умови для самостійних форм дитячої діяльності.
Наприкінці "Тижня безпеки дитини" доцільно в групах провести з дітьми бесіду, з'ясувати, що сподобалось та запам'яталось дітям. Це допоможе зробити оцінку проведеної
вихователем роботи.
01.02.2016 р. - 05.02.2016 р Тиждень ОБЖД
Понеділок
1. Бесіда “Обережно гриби”.
2. Дидактична гра “Природа — друг, пророда — ворог”(надзвичайні
ситуації).
Вівторок
1. Бесіда — діалог “Що я робитиму коли загублюся” (в лісі, селі і т.д.).
2. Дидактична гра “Пошта” (закріпити знання домашньої адреси).
3. Рухлива гра “Світофорчик” (правила дорржнього руху).
Середа
1. Бесіда “Гієнічні процедури вранці” (формувати знання про
правила власної гігєни).
2. Читання твору К. Чуковського “Айболить” (закріплювати знання про
неможливість самостійного лікування та користуванням засобами
побутової хімії, виховувати слухняність, бережливе ставлення до свого
здоров’я).
3.Дидактична гра “Школа екстримальних ситуацій” (закріпити правила
поведінки в екстримальних ситуаціях; повідомити про признпчення
оперативних рятувальних служб: 101, 102, 103.104).
Четверг
1. Дидактична гра “Небезпека поруч” (правила поведінки з незнайомими
людьми, предметами).
2. Проблема ситуація “На прийомі у лікаря” (узагальнити знання про
користь ліків, що допомагают боротися зі шкідливими мі
кробами, які виникли в організмі).
3. Читання казки про “Червоного півня” (правила протипожежної безпеки).
Пятниця
1. Драматизація казки К. Ушинського “Козенята та вовк” (учити дітей
правильно поводитися, коли вдома немає дорослих, розвивати виразність,
артистичність, виховувати слухняність).
2. Проблемна ситуація “Упав із дерева”, “Пошкодив руку гілкою”.
“Порізався склом” (учити надавати допомогу самому собі та оточуюх
при порізах і синцях, невдалих контактах із тваринами).
Досвід використання в ДНЗ прийомів нетрадиційних технік малювання
Дошкільний вік — це сензитивний період для розвитку у дітей продуктивної діяльності: малювання, ліплення, аплікація і конструювання. У них маля може висловити
своє ставлення до навколишнього світу, розвинути творчі здібності, а також усне мовлення та логічне мислення.
Дитяче образотворче творчість — світ яскравих, дивовижних образів. Воно нерідко вражає дорослих своєю безпосередністю, оригінальністю, буйством фантазії.
Дошкільнята малюють багато і з великим бажанням. У продуктивної діяльності у дітей формується стійкий інтерес до образотворчої діяльності, розвиток їхніх здібностей.
Малювання є одним з найбільш цікавих і захоплюючих занять для дітей дошкільного віку, це найдоступніший вид діяльності, який освоюється маленьким чоловічком. Ні
читати, ні співати дитина ще не може, але вже із задоволенням вимальовує каракулі на папері. Направляючи і підтримуючи дитини в цьому занятті, можна домогтися дуже багато чого. У процесі
малювання удосконалюються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Основну думку можна висловити просто: малюючи, діти розвивають і тіло, і душу і
розум.
«Витоки здібностей і обдарування дітей — на кінчиках їхніх пальців. Від пальців, образно кажучи, йдуть найтонші нитки — струмочки, які живлять джерело творчої
думки. Іншими словами, чим більше майстерності в дитячій руці, тим розумніша дитина »- стверджував В. О. Сухомлинський. Ось чому так важливі в дошкільному віці заняття образотворчої діяльністю.
Вони служать поліпшенню художньої освіти і естетичного виховання дітей. Необхідно навчити дітей бачити прекрасне, розуміти й цінити твори мистецтва, красу і багатство рідної природи.
Результат зазвичай дуже ефективний і майже не залежить від вмілості і здібностей. Нетрадиційні способи зображення досить прості за технологією і нагадують
гру. Якому дитині буде нецікаво малювати пальчиками, робити малюнок власної долонькою, ставити на папері ляпки і отримувати забавний малюнок?
Мета роботи: розвиток художньо — творчих здібностей дітей засобами нетрадиційного малювання.
Основні завдання:
розширювати уявлення дітей про нетрадиційні способи малювання
формувати естетичне ставлення до навколишньої дійсності
розвивати здатність дивитися на світ і бачити його очима художників, помічати і творити Красу
формувати естетичний смак,розвивати творчість і фантазію, спостережливість уяву, асоціативне мислення і допитливість
надати свободу у відображенні — доступними для дитини художніми засобами — свого бачення світу.
Головне в роботі, щоб заняття приносили дітям тільки позитивні емоції. Не треба вкладати у ще невмілу і слабку руку дитини олівець або пензлик і мучити його. Перші невдачі викличуть розчарування, і навіть роздратування. Потрібно піклуватися про те, щоб діяльність дитини була успішною — це буде підкріплювати його віру у власні сили. Замислившись над тим, як можна розкріпачити дітей, вселити в них ту саму впевненість у своєму вмінні, змусити їх повірити у те, що вони дуже просто можуть стати маленькими художниками і творити дива на папері, дійшла висновку: це навчання дітей нетрадиційної техніки малювання. І не помилилася. Дітям дуже подобається малювати (будь то заняття чи вільний час). Для них малювання своєрідна гра. Вони з великим інтересом осягають тонкощі мистецтва. Добре малюють дыти в Тихоставськом ДНЗ Олексієнко Юра, Олійник Марія. Але не всі діти володіють добре пензликом або олівцем. Деяким дітям ще важко виразити бажаний образ у лінії та не приймання розмаїття кольорової гами.
Нетрадиційні техніки — це поштовх до розвитку уяви, творчості, прояву самостійності, ініціативи, вираження індивідуальності.
Малювання з використанням нетрадиційних технік зображення не стомлює дошкільнят, у них зберігається висока активність, працездатність протягом усього часу, відведеного на виконання завдання.
Нетрадиційна техніка зображення сприяє розвиткові у дитини: дрібної моторики рук і тактильного сприйняття; просторового орієнтування на аркуші паперу, окоміру і зорового сприйняття; уваги й посидючості; образотворчих навичок і вмінь, спостережливості, естетичного сприйняття, емоційної чуйності.
Для занять намагаюся приготувати красиві і різноманітні матеріали, надаю дітям можливість вибору засобів зображення. Незвичайний початок роботи, застосування ігрових прийомів — все це допомагає не допустити в дитячу образотворчу діяльність одноманітність і нудьгу, забезпечує жвавість і безпосередність дитячого сприйняття і діяльності.Використовую дидактичні ігри: «Кольорове намисто»,»Ліпимо сніговита», «Прості малюнки» т.п.
Різних технік нетрадиційного малювання дуже багато. Це відбиток, монотипія, кляксографія, ниткографія, граттаж, тичкове малювання, набризк, малювання долоньками і багато інших.
З дітьми молодшого дошкільного віку рекомендується використовувати: малювання пальчиками; відбиток печатками з картоплі; малювання долоньками.
Малювання пальчиками — це найпростіший спосіб отримання зображення. У ранньому віці багато малюків тільки вчаться володіти художніми інструментами, і тому їм легше контролювати рухи власного пальчика, ніж олівця або пензлика. Цей спосіб малювання забезпечує дитині свободу дій.
Малюк опускає в гуаш пальчик і завдає точки, плямочки на папері. Роботу починаю з одного кольору: даю можливість спробувати різні рухи, залишити різні
відбитки.
Пізніше вчемо дітей малювати обома руками. Тут також можливі варіанти: використовувати по черзі обидві руки або малювати ними одночасно, вмочивши кілька пальців
(кожен в свій колір) і малюючи ними синхронно (наприклад «новорічну мішуру», «салют»), що відмінно розвиває координацію.
Дуже подобається дітям малювати долонькою. Вмочати долоню дитини в фарбу і ставлю їй відбиток на папері. Іноді «розфарбовую» долоню в різні кольори
пензликом.
Вже з молодшої групи ми малюємо пробками і печатками з картоплі. Ця техніка дозволяє багаторазово зображати один і той же предмет, складаючи з його відбитків самі
різні композиції, прикрашаючи ними листівки, серветки, хустки і т.д.
На прикладі заняття за темою «Сніговик». Взялиа закріплення техніки прийомів малювання овочевими та поролоновими штампами. І діти які ще погано володіють пензликом чи олівцем, з таким завданням ці діти упоралися. Поступово діти навчаться самостійно застосовувати різні техніки та комбінувати їх. Важливо пробудити у кожній дитині її творчі здібності, індивідуальність, неповторність, віру в те, що вона прийшла у цей світ творити добро і красу, приносити людям щастя.
НА ЛІСОВІЙ ГАЛЯВИНІ
Конспект заняття з нетрадиційною технікою малювання (молодша група)
Програмовий зміст: показати дітям можливість отримати зображення за допомогою нетрадиційного способу малювання — «монотипії», викликати яскравий емоційний відгук на
незвичайний спосіб малювання. Продовжувати освоєння способу «принт» (друк): закріпити вміння малювати ватяними паличками. Розвивати уміння передавати рухи відповідно до характеру музики.
Виховувати почуття ритму, кольору, самостійність.
Дидактичні ігри на розвиток сприйняття кольору: «Назви кольори», «Квітовушка», «Допоможи ляльці назвати колір».
Матеріали, інструменти, обладнання: аркуш паперу великого формату блакитного кольору, пластикові ванночки з гуашовими фарбами різного кольору, ватяні палички,
квадратні листи паперу білого кольору на кожну дитину, оформлення зимового лісу: дерева в зимовому уборі, музика.
Методичні прийоми:
1. Поява дітей на лісовій галявині.
2. Слово вихователя, пісня «Ось зима, кругом біло».
3. Гра-імітація «Хто живе у лісі?».
4. Створення картини зимового лісу за допомогою нетрадиційного способу «монотипія».
5. Дидактична гра «Назви колір».
6. Рухлива гра «Каруселі».
7. Сюрпризний момент з появою зайчика.
8. Рухлива гра «Зайчик, зайчик, потанцюй».
9. Створення ігрової мотивації: зайчики замерзли – потрібні ковдри.
10. Постановка ігрової та навчальної задач: допоможемо зайчикам, прикрасимо ковдри за допомогою ватних паличок.
11. Пальчикова гра «Жили-були зайчики».
12. Правила роботи з ватяними паличками.
13. Самостійна робота дітей.
14. Індивідуальна допомога дітям.
15. Аналіз і підсумок заняття.
Хід заняття
Діти заходять в музичний зал, прикрашений під зимовий ліс.
Вихователь: Діти, ми з вами опинилися в зимовому лісі. Подивіться, як красиво тут. Зима вкрила дерева білим, пухнастим снігом. Сніг іскриться, кружляє, мете, тихим
голосом пісню співає …
Діти виконують пісню «От зима, кругом біло».
Вихователь: Діти, в лісі живе багато різних тварин. Зараз буде грати музика, і ви, слухаючи її, спробуйте зобразити цих тварин.
(Звучить музика, діти зображають тварин).
Вихователь: Дивіться, що я знайшла. Це мольберт із фарбами, пензлем, папером. Давайте намалюємо зимовий ліс. Я буду малювати, а ви допоможіть мені. Подивіться
навколо і назвіть кольори, які вибачите.
Діти дивляться по сторонах і називають кольори, які вони бачать: білий, зелений, синій …Вихователь створює картину зимового лісу, використовуючи нетрадиційний
спосіб «Монотипія»: швидко покриває лист блакитного кольору плямами — білими, зеленими, синіми … Потім лист складає вдвічі і розгладжує долонями. Настає урочистий момент..
Вихователь: Розвертаємо папір: перед нами царство барв — синіх, білих, зелених … Цю картину створили ми з вами тими кольорами, які побачили в зимовому лісі.
Подобається? Нехай фарби підсохнуть, а ми підемо грати.
Рухлива гра «Каруселі».
Мета: учити дітей переходити з ходьби набіг, уповільнювати та пришвидшувати темп бігу та ходьби; розвивати у дітей швидкість, уміння узгоджувати рухи зі
словами.
Хід гри.
Діти тримаючись за руки, йдуть по колу і промовляють:
Потихесеньку веселі закрутились каруселі — ( ідуть повільно)
Все кругом, кругом, кругом! (прискорюють темп ходьби)
А ми діточки веселі – все бігом, бігом, бігом! (починають бігти по колу)
Тихше, тихше, не спішіть, каруселі зупиніть,
Вже закінчилася гра. ( діти зупиняються, поступово уповільнюючи темп ходьби.
До зали входить зайчик (персонаж)
Вихователь: Діти, хто це ховається в кущах? Це зайчик. Зайчик, підемо з нами грати.
Музична гра «Зайчик, зайчик, потанцюй» з персонажем.
Вихователь: Зайчик, а чому ти такий сумний?
Зайчик: Я замерз, мені холодно.
Вихователь: Діти, що ж нам робити? Як допомогти бідному зайчику?
Діти пропонують варіанти допомоги зайчику.
Вихователь: Діти, давайте подаруємо зайчику ковдри і не тільки йому одному, а всім зайчикам, які живуть в цьому лісі. А щоб вони ковдри не переплутали, ми їх
прикрасимо різними кольорами. Згодні? Щоб наші пальчики добре працювали, пограємо в пальчикову гру «Жили-були зайчики».
Жили-були зайчики мили свої вушка,
На лісовій галявині, мили свої лапочки
Жили-були зайчики вбиратися зайчики,
У біленькій хатинці. Надягали тапочки.
Вихователь: Сідайте за столи, беріть ватяні палички, набирайте фарбу, яка вам більше подобається і починаємо працювати. Якщо фарба закінчується, наберіть
знову.
Вихователь ходить навколо столів, допомагає дітям порадою, жестами.
Вихователь: Ой, які всі молодці,всі впоралися із завданням. Зайчику, подивися , які гарні ковдри намалювали діточки. І зайчик з вами навчився малювати.
Зайчик: От спасибі малюки! Не залишили мене в біді. Поспішу швидше додому і розповім радісну новину. (Тікає)
Вихователь: Нам теж пора повертатися в дитячий сад. У групі нас чекає частування. Наша подорож підійшла до кінця.